Закарпатські роми стали ототожнювати себе з Україною: чіпляють на будинки українські прапори, співають українські пісні, носять вишиванки та перестають розмовляти російською

8 квітня в усьому світі у 54-й раз відзначали Міжнародний день ромів. Свято започаткували 1971 року на Всесвітньому конгресі ромів у Лондоні, Велика Британія. Тоді ж затвердили прапор і гімн ромського народу.

За різними неофіційними оцінками, станом на 2022 рік на Закарпатті проживало понад 60 тисяч ромів, часом називали цифру і 100 тисяч. Роми живуть у понад сотні компактних поселень по всій Закарпатській області, із 64 тергромад немає жодної, де б не було представників цієї меншини.

Після повномасштабного вторгнення від 15 до 20 тисяч ромів виїхали з рідних міст та сіл в ЄС. Про те, як змінилася, чим живе, як розв’язує насущні проблеми найбільша з ромських спільнот України, Укрінформ поспілкувався з головою ГО «Об’єднання ромів Ужгорода» Мирославом Горватом.

ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ ВІДЧУТНО МЕНШЕ

З його слів, четвертий рік війни закарпатські роми переживають дуже важко – хоча життя нацменшини ніколи не було легким.

^{Мирослав Горват / Фото: Радіо Свобода}

- Тепер критична економічна складова частина. На початку війни місцеві роми та переселенці із регіонів, де йшли та йдуть бойові дії, отримували багато гуманітарної допомоги від міжнародних фондів. Це були продуктові набори для соціально вразливих категорій населення. Переважно організовували передавання гуманітарної допомоги з Європи у релігійних центрах кожної ромської громади. Тепер цієї допомоги приїздить в багато разів менше, – розказує Горват.

Важко в регіоні і з роботою, каже Горват.

- Роми раніше заробляти тим, що їздили на сезонні роботи (переважно будівництво) за кордон, також працювали в комунальних структурах закарпатських міст. Тепер це теж переважно так, більшість ромів Закарпаття працює в АВЕ (місцева компанія, що займається вивезенням сміття, – ред.), у комунальних службах міст та на будівництві. Але знаю багато випадків, коли люди не хочуть іти на роботу, бо їм обіцяють бронь, а її насправді немає, і людей забирають у ТЦК просто по дорозі з роботи чи прямо на роботі. Бачив на власні очі, коли на площі Петефі в Ужгороді мобілізували чоловіка, що якраз виконував свою роботу: підмітав вулицю.

ПОЧАЛИ УЗАКОНЮВАТИ СТОСУНКИ

Якщо ситуацію з працевлаштуванням ромів повномасштабна війна майже не поміняла, то змінила усталену звичку не узаконювати стосунки між чоловіками та жінками.

- За останні три роки дуже багато сімей узаконили стосунки. Чоловіки визнали дітей та одружилися із жінками. Стало менше матерів-одиначок, відчутно менше, – каже Горват.

Треба зауважити, що до війни багато ромок не оформляли шлюб зі своїми чоловіками – це давало змогу отримувати виплати від держави на дітей як матерям-одиначкам.

Тепер офіційне одруження набуло популярності ще й тому, що дає можливість чоловікам виїхати за кордон.

- Роми виїжджають за кордон родинами, переважно це роблять багатодітні батьки.

На сьогодні маємо цифру, що від початку повномасштабного вторгнення із Закарпаття виїхало понад 30%, а й навіть до 40% місцевих ромів. Якщо в цифрах, то мова про 15–20 тисяч осіб.

Найбільше виїхало з Перечинського, Ужгородського та Берегівського районів, тобто тих, що біля кордонів, де люди ознайомлені та мали досвід виїзду. Останнім часом намагаються виїхати переважно до Німеччини, в інші країни ЄС.

- Але також маємо інформацію про те, що протягом 2024 року багато ромів повернулося додому. Це пов’язано зі скороченням або відміною соціальних виплат біженцям за кордоном. Людям важко прожити в ЄС, тому вони повертаються, – каже Горват.

ЗАКАРПАТСЬКІ РОМИ ПІСЛЯ 2022 РОКУ ПЕРЕСТАЛИ РОЗМОВЛЯТИ РОСІЙСЬКОЮ

Діти тих ромів, що повернулися, зазначає Горват, мають краще ставлення до освіти: в ЄС діти мусять ходити до школи – інакше батькам скасовують виплати. Це дисциплінує.

На Закарпатті загалом проблема з освітою ромів лишається, як і до війни. Співбесідник каже, що треба змінювати підхід до освіти ромської меншини.

- Більшість, до 60%, закарпатських ромів – угорськомовні, це їхня материнська мова. Ще до 20% говорять ромською. Вони ходять в загальні школи, де їм викладають українською, і більшості дітей важко сприймати інформацію. Тому ми говоримо про те, що коли нарешті настане мир, треба змінювати підхід до освіти ромських дітей. Було би добре, щоб для них розробили та впровадили спеціальні програми в загальноосвітніх школах.

Що цікаво, додає Горват: закарпатські роми перестали говорити російською.

- Якщо до 2022 року нею розмовляли досить часто, то тепер – дуже рідко, майже ніколи не чути російської від закарпатських ромів.

У ЗСУ СЛУЖИТЬ ДО ЧОТИРЬОХ СОТЕНЬ РОМІВ

За даними Мирослава Горвата, багато ромів служать у ЗСУ.

- Маємо дані, що на кінець 2024 року це було майже 400 осіб з нашої області. Є добровольці, які на війні з перших днів повномасштабного вторгнення, є ті, кого мобілізували по дорозі на роботу. Це різні люди. Я був на близько десяти похованнях ромських військовослужбовців. В Ужгороді та інших громадах. Думаю, що загалом їх удвічі більше.

Мій співрозмовник зазначає, що в їхній родині теж є військовий. Коли він був на Бахмутському напрямку, йому пересилали теплі речі, бо було дуже холодно.

- Ви знаєте, – каже Горват, – що в ромів немає Батьківщини, їхня батьківщина там, де тепер їхній дім. Але повномасштабна війна зробила ромів українськими патріотами. Стільки українських прапорів на ромських будинках, як тепер, я ніколи не бачив. Не було у нас раніше такої традиції, щоб роми носили вишиванки, – тепер це дуже популярно. Також досить популярними стали українські пісні. Це добре, це – спільний патріотизм. Роми стали ототожнювати себе із цієї країною. Ми хочемо жити тут і тут народжувати своїх дітей. І так само, як і всі навколо, найбільше мріємо про мир у нашій державі. Немає тепер більшої мрії для рома – лиш щоб закінчилася ця страшна кровопролитна війна.

Цікаві факти. Ромська громада на законному рівні визнана в Україні національною меншиною.

В Україні мешкає понад 15 етнічних груп ромів, серед них – серви, котляри, лаварі, плащуни та крими. Усі вони відрізняються мовою, культурою та традиціями.

Значну роль у соціальному устрої групи відіграє воля циганського барона – старійшини локальної громади ромів.

Одне з найдавніших поселень ромів розташоване у селі Королево Виноградівського району на Закарпатті. Йому понад 300 років, і нині там проживає понад 3 тис. людей. Це роми-калдерари – одна з найбільш закритих спільнот України. Вони прагнуть зберегти ромську культуру вбрання, яка зникає. Жінки та дівчата носять автентичний одяг: у будні та свята вони вбрані у кольорові пишні сукні, обшиті стрічками, паєтками чи стразами.

84,4% ромів у родинах розмовляють ромською мовою, називають її також «романі». Є декілька груп діалектів: балканські, волоські, центральні, північно-західні, північно-східні, британські та піренейські. В Україні найпоширеніший діалект – волоський. Ромська мова не кодифікована на державному рівні, тому її вивчення та збереження проблемне.

Роми уславилися як чудові митці: музиканти, танцюристи, співаки.

«Пап-джаз-фест» – перший міжнародний джазовий фестиваль на Закарпатті, який започаткував видатний ромський музикант Вілмош Пап близько 20 років тому. Завдяки ромам джазове мистецтво активно розвивається.

Театр «Романс» – перший та єдиний в Україні ромський професійний театр, який набув державного статусу.

Тетяна КОГУТИЧ, Ужгород
Фото з архіву Сергія Гудака

УкрІнформ (с)