Майже півтисячі туристів - лише за один місяць: у криївці на Буковині розповідають реальні історії повстанців і зв’язкових

Криївку полеглим Героям УПА в Усть-Путильській громаді на Буковині відкрили 1 жовтня. За цей час тут побували майже пів тисячі відвідувачів, у тому числі з інших областей. Так, ці діти спеціально приїхали з Житомира, щоб побувати у справжньому сховку і глибше відчути історію, пише Чернівецька обласна рада.

У цих стінах, збудованих під землею, можна почути не одну героїчну історію про українських повстанців і зв’язкових. Криївку полеглим Героям УПА відкрили на хуторі Горби Усть-Путильської громади. Адже цей район був потужним осередком визвольного руху, де діяли десятки сховків.

Це перша відтворена криївка на Буковині. Колись на цьому місці був справжній сховок вояків УПА, тільки дещо менший за площею. Як розповідає ініціатор відкриття криївки, місцевий житель і відомий ватаг свята «Вихід на полонину» Микола Штефуряк, він спеціально зробив сховок більшим, щоб тут можна було приймати туристів і проводити екскурсії.

«Я знаю про Українську повстанську армію не з книжок, а з розповідей і пісень мами, яку дитиною на 10 років вивезли до Сибіру. Знаю про жахи, які творили тут комуністи, як знущалися над нашими людьми. Тож ця криївка важлива насамперед для пам’яті, щоб діти й майбутні покоління знали про героїчну боротьбу свого народу проти московських загарбників», – каже Микола Штефуряк.

У кожній криївці мало бути 12 схованок і тут вони є – одна для зброї, інша для документів, харчів тощо. Є і запасний вихід зі сховку, який рятував воїнів у випадку переслідування. У такій криївці представники УПА зазвичай збиралися на раду, сюди зв’язкова приносила записки – штафетки, як кажуть місцеві. А ще вона слугувала за нічліг, якщо воїн мав таку потребу.

У відтвореній криївці представлено кухонний та інший реманент, яким користувалися у повсякденному житті, жіночий і чоловічий одяг тих часів, бесаги, машинка для друку записок, мапи, де червоним позначено місця найближчих сховків, і чимало світлин, на кожній з яких – чиясь героїчна історія. Є збережена записка від вояків УПА до мірошника, який, отримавши її, відкладав усі справи і виконував прохання повстанців. Світлина зв’язкової Катерини, що завжди мала при собі батіг. Одного разу жінка вступила у рукопашний бій зі своїм переслідувачем і здолала його, затягнувши батіг на шиї ворога. Шість років вона провела у Румунії, але потім повернулася додому, де й зустріла старість.

«А це мій дід – стрілець УПА, псевдо «Бистрий», – продовжує свою розповідь Микола Штефуряк. – Його Олексієм звали, Лесьо по-нашому, то він зустрів знайомого, теж Олексія і сказав йому тихенько «Слава Україні», після цього діда на 10 років посадили у в’язницю, а його дружину з трьома дітьми, серед яких була і моя мама, на 10 років вислали до Сибіру. Коли мама дізналася, що ми відкрили криївку, я побачив у її очах сльози радості. Вона подякувала, що дожила до цієї події».