Авіаексперт Валерій Романенко: Чому насправді розбився F-16 і загинув наш досвідчений пілот?

Реакція суспільства і медіа на катастрофу літака F-16 велика, і це нормально. Адже на ці літаки покладалися величезні надії. Це етап в нашій військовій історії, коли ми не на словах, а реально переходимо на стандарти НАТО. Бо, наприклад, в натівську систему ППО ми вже фактично інтегровані. Ми багато говорили, що наш курс до НАТО, але навіть не вчили англійської мови. А це вже реальні кроки, і на Заході розуміють, що ми вже будемо інтегрованою до НАТО військовою силою, бо зараз тільки ми здатні стримати Росію.

Про це в ефірі Радіо NV розмірковує авіаексперт, провідний науковий співробітник НАУ Валерій Романенко.

Тому така чутлива реакція на F-16. Ми вважали, що це та срібна куля, яка дозволить російську нечисту силу відбити. Але чудес на світі не буває. Все має розвиватися так, як воно йде. Жодна країна таку складну систему озброєння, як літак, не брала на озброєння, не втративши одну-дві машини.

Для мене найважливіший момент того, як так сталося, це те, що пілот не встиг з такої надійної машини, оснащеної надійною системою катапультування (а це два крісла американські), врятуватися.

Ну літак пав — ще є літаки, а пілоти наші — на вагу золота. Загалом нас до вересня мали підготувати менше двох десятків пілотів. Тож це і для родини, і для товаришів по зброї, взагалі для наших збройних сил загибель Олексія Меся — дуже чутлива втрата.

Які ще питання без відповіді поки маю щодо цієї катастрофи. Ну, загалом немає інформації, що її спричинило. Я розумію, що немає об'єктивної інформації, але ж був постійний зв’язок з офіцером бойового управління. Була інформація, що льотчик доповів, що знищив три крилаті ракети, шахеда, після цього просто втрачено зв’язок. Тобто можна було б якось трішечки більше дати інформації, не відкриваючи секретів (тим паче, що все відбулося в глибокому тилу, росіяни тут жодним чином не причетні, їхні ракети так далеко не добивають).

Ну, з чого я роблю висновок про глибокий тил? Бо перше повідомлення було від командування Захід. Тому, знаєте, коли немає об'єктивної інформації, виникає суб'єктивна. Виникають різні думки. Одні з них ставлять під сумнів майстерність льотчика, хоча він заслужив звання підполковника. До початку навчання на F-16 він вже був командиром ескадрильї, підполковником. Командир ескадрильї МІГ-29, тобто льотчик високого класу.

Коли немає об'єктивної інформації про катастрофу, виникає суб'єктивна

Що ж сталося? Зараз нічого сказати не можна, повна відсутність інформації, але я думаю, що приблизно за тиждень перші висновки будуть зроблені. Як тільки буде обслідувано місце падіння літака, можна буде зробити генеральні висновки. Чи це технічна відмова, чи помилка пілота, чи щось інше. Чи є щось на кшталт чорного ящика у F-16. Там є система фіксації параметрів польоту. Чорного ящика, як такого, нема. В комп’ютері фіксується робота бортових систем літака.

Як варіант, наприклад, що могло бути? Льотчик міг спробувати розстріляти з гармати черговий шахед чи крилату ракету. І снаряди могли ініціювати вибух бойової частини, ракети чи шахеда. Подібні випадки були з винищувачем Міг-29. Ми втратили винищувач під час відбиття атаки шахедів при збитті, власне, шахеда. Можливий такий варіант. Дуже близько перебуває цей шахед, коли відкривається вогонь з гармати літака. Оця близькість може бути фатальною. Бо вночі важко чітко побачити відстань. Тут можна це робити, але потрібно утримувати відстань з кілометр, щоб був час у льотчика на маневр. Щоб уламки не уразили. Там у шахеда вони невеликі, але все одно. У F-16 один двигун. Могло бути попадання в двигун. Хоча льотчик би встиг катапультуватися, незважаючи на попадання уламка навіть в двигун.

Можливо, все-таки це була крилата ракета. Там все-таки від 450 до 800 кілограмів вибухівки, залежно від модифікації ракети. І там більш серйозний вибух. Це я називаю, як один з варіантів. Бо льотчик дійсно вполював три крилаті ракети і одного шахеда, а потім з ним просто був втрачений зв’язок. Жодної додаткової інформації, на жаль, нема.

Ще одна версія — дружній вогонь. Своя наземна система ППО розпізнає свої ж літаки в неб. Є система IFF (Identification Friend or Foe) розпізнавання «свій-чужий». Ця система працює на всіх літаках, на всіх радарах. Там стоїть система запиту — свій чи чужий. І автоматично, коли йдуть протиповітряний бій іде, свої цілі автоматично супроводжуються значком свій. І на ракетах теж. Правда, я не знаю, як зараз на останніх західних комплексах. Я з ними детально не знайомий. Інколи роблять так, що ракета просто не може влучити в свій літак. І якщо ви бачили, пам’ятаєте, перед ліхтарем кабіни F-16, там стоїть так звана птахорізка — 4 ребра. Оце елементи системи розпізнавання свій-чужий. Багаторівнева система розрахована на різні діапазони радіолокаторів. Дуже чутлива система. Тому вірогідність ураження зенітною ракетою, ну, на мій погляд, невисока. А от попасти під вогонь мобільної групи — це, можливо, було.

У вересні закінчується фінансування другої групи українських пілотів, які готувалися, як і Олексій Месь, у Сполучених Штатах. Щодо того, загалом, якщо проаналізувати повідомлення за минулий рік, то загалом до вересня ми маємо отримати 20 пілотів. З відповідною кількістю наземного персоналу, який буде здатний обслуговувати, мінімально, 10 літаків. Бо там була деяка диспропорція між кількістю пілотів. Наприклад, в Данії було 8 пілотів, але 63 особи наземного персоналу. Це замало для обслуговування літаків F-16. Але повідомляли, що готували персонал в інших країнах. Зокрема, мали готувати в Бельгії, де був завод з виробництва цих літаків. Там найкращі умови. Там же проходять і оновлення ті літаки, що нам передають, і це найкраще місце, де можна готувати персонал.

Загалом, я думаю, що зараз буде компенсація втрати цього літака. Нам передадуть черговий літак, бо ми маємо мати постійно в Україні від 6 до 10 літаків. Я не хочу зараз спиратися на конкретні джерела, але кажуть, що ми мали отримати 6 літаків від Данії і 4 від Нідерландів. І загалом, я думаю, що ця десятка буде нерозмінною. Із втратою кожного літака нам поновлюватимуть бойовий склад новим літаком. Але от з пілотами — це проблема. І ще мене дуже хвилює той факт, що поки що нема контракту на підготовку подальших українських пілотів.

Бо Сполучені Штати сказали, що в них нема можливості підготовки, готувати їх на базі Національної Гвардії, там де перша група готувалася. Данія в цьому році припиняє підготовку пілотів, бо всі підрозділи перейшли на F-35. Їм нема сенсу утримувати навчальний центр і персонал, який тут був, буде перенавчатися на F-35. А корпорація Lockheed Martin каже, що Сполучені Штати не уклали контракту на підготовку пілотів в європейському центрі підготовки на F-16 в Румунії. Оце дуже складний момент, який треба вирішувати.

Я ніколи не думав, що катастрофа F-16 буде із загибеллю пілота. Ну, аварія літака — зрозуміло, втрата літака — зрозуміла, але втрата пілота… Це просто в голові не вкладається. Тому що я не звик, що в F-16 гинуть екіпажі. Дуже надійна була система катапультування із цього літака, і пілоти практично завжди виходили з літака, не скажу, що не ушкоджені, але живими. І тому постає питання також підготовки льотного складу. Я сподіваюся, що в наземному персоналі складу втрати будуть мінімальні, хоча росіяни орієнтували свою агентуру теж на наш інженерно-технічний склад.