В США вирішили чекати допоки Путін не помре або не залишить свою посаду - стаття аналітика ЦРУ

"Путін ніколи не здасться в Україні. Захід не може змінити його розрахунки — він може лише дочекатися його відходу".

Про це пише у своїй статті для видання Foreign Affairs аналітик ЦРУ США Пітер Шредер:

"За два з половиною роки після вторгнення Росії в Україну стратегія США залишається незмінною — нав'язати Росії такі витрати, щоб Володимир Путін вирішив, що в нього немає іншого вибору, окрім як припинити протистояння.

Намагаючись змінити його розрахунки витрат та вигод, Вашингтон хоче знайти "золоту середину" між підтримкою України та покаранням Росії, з одного боку, та зниженням ризиків ескалації, з іншого. Яким би раціональним не здавався цей підхід, він ґрунтується на помилковому припущенні, що думку Путіна можна змінити.

Факти свідчать, що у питанні України Путіна переконати просто неможливо. Він узяв на себе особисту відповідальність за досягнення цього результату і, ймовірно, вважає, що це коштує майже будь-яку ціну. Намагатися змусити його здатися — безплідне заняття, яке призводить до марних витрат життя та ресурсів.

Є лише один життєздатний варіант закінчення війни в Україні на умовах, прийнятних для Заходу та Києва, — перечекати Путіна.

Згідно з цим підходом, США утримуватимуть лінію в Україні і підтримуватимуть санкції проти Росії, зводячи до мінімуму рівень бойових дій і кількість ресурсів, що витрачаються, допоки Путін не помре або не залишить свою посаду. Тільки тоді з’явиться шанс на міцний світ в Україні.

(...) Враховуючи всі ризики, найкращий підхід для Вашингтона — грати в довгу гру і чекати, доки Путін піде. Можливо, він піде у відставку добровільно або буде витіснений; Безсумнівно те, що в якийсь момент він помре.

Тільки коли він перестане бути при владі, можна буде розпочати реальну роботу з остаточного припинення війни в Україні.

До того часу Вашингтон має зосередитися на тому, щоб допомогти Україні утримати лінію фронту та запобігти подальшим військовим успіхам Росії. Він повинен продовжувати нав'язувати Москві економічні та дипломатичні витрати, але не чекати від них великого ефекту. Головна мета такого тиску — надіслати правильний сигнал союзникам США та зберегти в резерві важелі впливу на постпутинську Росію, уникаючи при цьому критики всередині країни.

У той же час Вашингтон повинен дбайливо ставитися до своїх ресурсів, витрачаючи їх якнайефективніше і переконуючи Київ уникати великих і марнотратних наступальних операцій.

Навіть успішні на сьогодні наступальні операції Києва, включаючи раптовий напад на Курську область Росії минулого місяця, мало вплинули на загальний перебіг конфлікту. Це, як і раніше, протистояння на виснаження без ознак майбутнього перелому для України.

Коли наступ на Курськ ослабне і Києву вдасться зупинити поступ Росії в Донецьку, Вашингтон має підтримати припинення вогню, яке зупинить бойові дії.

Хоча Путін, звісно, ​​може порушити будь-яку угоду, переваги припинення вогню переважують ризики. Припинення вогню дозволить Україні зміцнити оборону та навчити більше солдатів, а Захід зможе підстрахуватися, продовжуючи постачати країні зброю.

Найголовніше, припинення вогню дозволить запобігти загибелі солдатів та мирних жителів на війні, яка не має реального фіналу доти, доки Путін не піде.

Однак коли Путін піде, Вашингтон має бути готовим до прийняття плану. План, який не тільки закінчить війну між Росією та Україною, а й створить позитивну основу для європейської безпеки. Безпека, яка послабить військову напруженість, знизить ризик конфлікту та запропонує бачення, яке зможуть прийняти нові російські лідери у Москві”.