Ми зволікаємо з мобілізацією. Як результат, колись ми матимемо і рішення [про мобілізацію], і ще більші проблеми на фронті - Тарас Чмут

Тарас Чмут, голова фонду "Повернися живим" дав 75-хвилинне інтерв'ю "Українській правді". Репутація та глибоке заглиблення у проблеми української армії дозволяють йому мати авторитет у тих речах, які він озвучує. У контексті ситуації, що складається на фронті та інформаційній сфері, це повинні почути та побачити насамперед високопосадовці в Україні.

Найголовніше з інтерв'ю Тараса Чмута «Українській правді»:

▪ Під час війни в армію прийшли суперкруті люди з громадянського сектора, які раніше ніколи б для себе не обрали армію, і вони роблять нереальні речі. Десь навпаки: ми мобілізували старі кадри – генералів, полковників, офіцерів – які приносять ту культуру старої армії, в якій вони колись служили: де важливіша наявність бирки, а на зміст, де журнал бойової підготовки важливіший, ніж проведення бойової підготовки. На жаль, таких людей багато, і чомусь вони на керівних посадах, як правило. <...> Коли-небудь журнал обліку мила має померти.

▪ [Брехня, масова недовіра, "кругове наебалово", як каже Кирило Верес. Чому так?] Керівник замість того, щоб сприймати правду, хоче чути позитив, а хтось приносить негатив – вилітає з посади, незалежно від того, об'єктивно це чи ні. Це породжує кругове викривлення інформації, це породжує втрати територій, людей, техніки, майна.

▪ Частково через це ми зараз маємо таку ситуацію на полі бою, тому що на всіх рівнях прийнято доповідати, що все добре, все тримається, позиції наші, а насправді це не так. Дуже мало людей в армії, які можуть сміливо сказати головному чи іншим правду.

▪ Держава повинна приймати потрібні та правильні рішення, а не ті, які "хотілося б". Ми зволікаємо з мобілізацією. Як результат, колись ми матимемо і рішення [про мобілізацію], і ще більші проблеми на фронті. Це відстрочка неминучого. Можливо, ми ухвалимо це рішення, коли вестимемо битву за Київ чи вже за Правобережжя. Але за нинішніх умов відстрочення цього рішення призводить до втрати людей, техніки та територій.

▪ [Чи можливий гейм-ченджер у цій війні?] Можливий, він називається люди. Ми дивимося у технології. А маємо дивитися в людей. Люди вирішують, люди воюють, використовують технології. Потрібно кардинально змінювати навчання та підготовку, потрібно проводити велику кадрову реформу та трансформацію Сил оборони, потрібно перестати сподіватися на диво технологій та вкладати ресурс у диво людей, яких у нас ще багато, які ще мотивовані та можуть давати диво-результат на полі бою та на війну стратегічно. <...> Нам треба повернутись обличчям до людей. Колись, обійнявши посаду, це сказав Валерій Залужний. Минули роки, і ми знову маємо зробити людину головною на полі бою і в системі Сил оборони.

▪ Проблема в тому, що ми не будуємо інституцій. У нас все тримається на прізвищах. На прізвищах прізвищ. Це наша велика проблема, як держави. Сили оборони – не виняток. Не повинно бути такого, що ми ставимо когось вигідного комусь, лояльного комусь, а він підтягує свою лояльну команду під себе, потім минає час, ми це все міняємо на іншу лояльну команду, тільки з іншого табору. Ми маємо будувати інституції – не прізвища.

▪ Люди, які наказують, дуже часто не розуміють, що кому вони віддають. Вони не слухають, не чують, не можуть сприйняти те, що їм кажуть, що цей підрозділ не виконає цей наказ, тому що він не має людей, ядра, достатньої кількості техніки, і ми просто покладемо цих людей. На жаль, довіра між ланками керівництва ЗСУ порушена – як вертикально, так і горизонтально.

▪ Всі знають історії [навіть по батальйону Сергія Філімонова "Вовки да Вінчі"], які накази їм віддавалися. Це просто неадекватні завдання. Їх неможливо виконати, а завдання ставиться - тобто людина, яка її формує, або неадекватна, або не відповідає цій посаді, або йому це завдання поставили зверху. І тут постає питання: якщо зверху – чому він не каже, що це неможливо? Що бригада не може звільнити завтра Донецьк (умовно)? Що є проблеми, недокомплект тощо. Чому це не відбувається? Тому що ти автоматично вилітаєш з посади комбрига. Є бригади, де головком за місяць особисто міняв двічі комбригів. <...> Можливо, хтось почує наше інтерв'ю і зробить висновки…