Лієв може уникнути тюрми: нардепи "Слуги народу" пропонують повну амністію за злочини в закупівлях зброї

126 народних депутатів (123 з яких – з фракції “Слуга Народу”) зареєстрували законопроєкт № 13423, який фактично пропонує запровадити амністію за злочини, вчинені під час виконання оборонних контрактів.

Депутати пропонують виключити кримінальну відповідальність за всі види злочинів, якщо (1) злочин вчиняється під час виконання оборонного контракту і (2) вчиняється службовою особою підприємства, включеного до спеціального Переліку підприємств оборонного промислового комплексу, пише Центр протидії корупції (ЦПК).

Затверджувати перелік таких підприємств буде Міністерство оборони. Сам перелік буде закритим для суспільства. При цьому, згідно з останніми змінами до бюджету, бюджет для збройних закупівель у цьому році може досягнути 750 млрд грн.

Також законопроєкт передбачає, що Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) не зможуть більше розслідувати зловживання в оборонній сфері. Починати розслідування та слідчі дії щодо підприємств з переліку Міноборони можна буде виключно за погодженням з Генпрокурором.

“Законопроєкт № 13423 фактично легалізує корупцію в оборонній сфері – при чому для заздалегідь погодженого кола постачальників Міноборони. При цьому збройні контракти на сьогодні отримують у тому числі дуже близькі до оточення Зеленського особи на кшталт Тимура Міндіча. Спочатку ти платиш за “вхід” в список цих постачальників, купуєш собі імунітет і далі можеш завищувати ціни на закупівлі хоч в 100 разів – без жодного ризику. Покарати осіб, які будують схеми у закупівлях зброї, не можна буде навіть після виборів,” – зазначає заступниця виконавчої директорки Центру протидії корупції (ЦПК) Олена Щербан.

Хто може уникнути покарання завдяки законопроєкту № 13423?

Якщо законопроєкт № 13423 підтримує вся Верховна Рада і він набере чинності, то відповідальності за схеми в постачанні зброї зможуть уникнути зокрема (якщо конкретні підприємства будуть внесені до переліку МОУ):

• Леонід Шиман, директор Павлоградського хімзаводу, та інші фігуранти справи щодо постачання неякісних мін Збройним Силам України;
• Олександр Лієв, екскерівник департаменту Міноборони, та посадовці ТОВ “Львівський арсенал”, які є фігурантами справи щодо розкрадання 1,5 млрд гривень під час закупівлі боєприпасів;
• фігуранти кримінального провадження НАБУ і САП щодо заволодіння коштами під час закупівлі елементів динамічного захисту для броньованої техніки ЗСУ, що спричинило збитки державі на 7,3 млн грн (справа вже скерована до суду).

Детально про юридичні аспекти законопроєкту № 13423

Законопроєкт № 13423 пропонує:

• Ввести нову статтю Кримінального кодексу України (за номером 43-2), згідно з якою не є кримінальним правопорушенням діяння службових осіб підприємств оборонно-промислового комплексу (ОПК), навіть якщо вони формально містять ознаки злочину, якщо такі дії були спрямовані на “виконання державного контракту” та мали “суспільно корисну мету”.
• Звільнити від відповідальності недоброчесних постачальників зброї “заднім числом”: навіть якщо правопорушення сталося до включення підприємства до Переліку підприємств ОПК, але під час воєнного стану — відповідальність не настає, якщо діяння було “задля виконання контракту”.
• Створити “імунітет” для підприємств ОПК: юридичні особи не підлягають кримінально-правовим заходам протягом всього строку перебування в Переліку Міноборони — навіть якщо фактичні обставини порушення виникли раніше.
• Запровадити виключний контроль Генпрокурора:

1. лише Генеральний прокурор може внести відомості до ЄРДР щодо таких правопорушень.
2. виключна компетенція Генпрокурора санкціонувати повідомлення про підозру, затримання, арешт, обшуки, тимчасовий доступ, відсторонення від посади тощо. Будь-які клопотання в суді розглядаються тільки після погодження з ним.

• Впровадити особливий режим на роки вперед: такий режим діятиме не лише під час воєнного стану, а ще протягом трьох років після його завершення.

Які ризики законопроєкту?

1. Абсолютна концентрація повноважень в руках Генпрокурора. Це створює ручний режим притягнення до відповідальності, політизує всі розслідування зловживань в ОПК та нівелює гарантії незалежності слідства.

2. Узаконення безкарності під прикриттям контракту. Запропонована модель дозволяє визнати “некримінальними” будь-які дії, якщо їх виконавець надасть будь-які докази, що вони були необхідні для оборонного замовлення. Наприклад, закупівля обладнання в рази дорожче ринку, з виведенням частини коштів на підконтрольні фірми навіть з очевидними порушеннями конфлікту інтересів, зможе стати “легальною” – кошти ж сплачені на виконання контракту, а поставка обладнання так чи інакше сприяє підвищенню обороноздатності.

3. Відсутність об’єктивних критеріїв для фактичної амністії у таких злочинах. Категорії “суспільно корисна мета” або “укріплення обороноздатності” є доволі дискусійними й не мають чітких визначень, що перекладе на сторону обвинувачення тягар доведення того, що вчинене діяння не лише містило склад злочину, а ще й жодним чином не сприяло укріпленню обороноздатності. У поєднанні з виключною роллю Генпрокурора це перетворює норми на інструмент вибіркового правозастосування.

4. Імунітет “заднім числом”. У випадку включення підприємства до Переліку Міноборони вже після вчинення правопорушення – всі попередні дії, навіть очевидно злочинні, фактично амністуються, якщо їх можна формально пов’язати з контрактом на оборонні закупівлі в умовах воєнного стану.

5. Складність кваліфікації дій співучасників. Розслідування порушень в оборонних закупівлях відбуваються у співучасті зі службовими особами Міноборони, іншими державними службовцями чи навіть офіцерським складом. Проте у разі, якщо основне діяння не буде вважатися кримінальним правопорушенням, то водночас виникне і практична складність у кваліфікації дій учасників схеми.

6. Надмірна концентрація повноважень в Міноборони. Міністерство фактично перетворюється на орган, що зможе роздавати імунітет від кримінального переслідування за зловживання. Враховуючи, що МОУ є відповідальним за формування політики у сфері оборони та бюджет це створює надмірні корупційні ризики.