Інтерв'ю

Військові розцінюють пропозицію у новому законопроєкті №10378 щодо пониження віку мобілізованих з 27 до 25 років в Україні слушною, оскільки молодь навіть віком 18-20-ти років цілком здатна добре воювати. Так вважає комбат першого штурмового батальйону третьої окремої штурмової бригади Петро Горбатенко "Ролло", пише "Українська правда". За його словами, є реальні приклади, як мотивовано може воювати молодь, однак перепоною може бути спротив батьків, цитує "Апостроф".

Є ті, хто нарікає на долю за різних обставин, навіть вкрай «тепличних». А є інші, які пройшли через складні випробування, але, як «капітани» свого життя, навчилися маневрувати під час «шторму» і, починаючи своє життя «з нуля», досягли успіху на новому місці. Серед таких - тимчасово вимушені переселенці Юлія Калашнікова та Марина Гладкова з Донеччини, а також Ірина Скіндер з Харкова. Через бойові дії та окупацію Юлія та Марина були змушені залишити свої домівки ще на початку АТО, склавши нажите, фактично все своє минуле, у декілька валіз. А Ірина втікала від вибухів 24 лютого минулого року з двома малолітніми дітьми, найменшій з яких було лише шість місяців…

Міністр оборони Рустем Умєров хоче, щоб у 2024 році придатні для військової служби чоловіки з України віком від 25 до 60 років, які живуть за кордоном, мобілізувалися в ЗСУ. Про це він сказав в інтерв'ю Welt TV, Bild і Politico, опублікованому у четвер, 21 грудня. Для цього зазначена категорія українців має з’явитися до призовних пунктів ЗСУ. Як пише Welt, Умєров сказав, що будуть «запрошення», а в разі невиконання вимоги обіцяє «санкції».

Український дипломат, експосол України у Великій Британії Вадим Пристайко заявив, що є країни, які наближаються до рішення відправити свої збройні сили до України і Британія — одна з них, найперша у цьому списку. В інтервю Радіо Свобода, відповідаючи на уточнююче питання, чи готова Британія готова своїх солдатів відправляти в Україну, Пристайко заявив, що це «ніхто ніколи не визнає, особливо політики», пише NV.

Щоранку, з понеділка і по суботу включно, Людмила та Микола Ковальчуки йдуть, як на роботу, у волонтерський штаб. Там виконують різнопланову роботу: власноруч виготовляють вологі серветки, готують сухі каші, пакують посилки для ЗСУ та плетуть обереги для наших захисників… - Ми - крапля в океані, з одного боку. А з іншого: не було б крапель - не стало б океану, - ділиться думкою Людмила. Вона з чоловіком - тимчасово вимушені переселенці з Донеччини у Сторожинці. Мають двох синів і обидва вони - нині на фронті.

В Україні хочуть мобілізувати ще одну категорію громадян з категорії правоохоронців: “100 тисяч можна забрати на фронт”. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю ТСН висловив політичний і військовий аналітик ветеран АТО, екскомандир роти в батальйоні “Айдар” (2014) Євген Дикий. За його словами, щонайменше 50 або 100 тисяч українських правоохоронців можна вже сьогодні призвати.

Чернівчанка Ірина Боднар з перших днів повномасштабного вторгнення стала на захист України як відважна волонтерка. Вона не думала про страх, чи те, навіщо їй тягнути таку важку волонтерську роботу, якщо є держава, президент, депутати й олігархи. Спершу Ірина допомагала мешканцям Бучі, Ірпеня, Гостомеля, Харкова, Сум. Збирала й привозила постраждалим необхідні речі та проводила евакуацію цивільного населення. Згодом, коли волонтерів, які підтримували постраждалим, ставало більше, Ірина взялася за ще важчу роботу: допомогу військовим, на Донецькому й Луганському напрямках. Взагалі волонтерська діяльність Ірини розпочалася з власних коштів, які вона до останнього, віддала на допомогу іншим. Також навколо Іри об’єдналася команда мандрівників горами, під керівництвом альпіністки Наталі Плавської. Так маленька група небайдужих почала допомагати й залучати своїх знайомих, а ті своїх.

Воїни спецпідрозділу Головного управління розвідки Міністерства оборони України «Артан» розповіли про безперервний 30-годинний бій під Куп‘янськом журналістам чернівецького видання АСС. Про це повідомляє Головне управління розвідки МО України. Позивні спецпризначенців — Вал і Кремінь. Тоді, в один із жовтневих днів, росіяни на Куп’янському напрямку вчергове спробували атакувати українські позиції.

Близько сотні прапорів України розмалював сторожинчанин, колишній військовий Олег Гетманчук для потреб Збройних Сил України. Спочатку він художньо розписував державні стяги для бригади, в якій служив, згодом - на замовлення захисників та їхніх сімей. А коли з’ясувалося, що хобі Олега може принести ще й кошти для ЗСУ, він почав розмальовувати прапори для продажу їх на аукціонах закордоном, які організовували українські волонтери. За виручені кошти купували автівки та дрони і передавали їх на фронт. Найбільше вдалось вторгувати за один такий прапор… 3 тисячі євро. За ці кошти одразу ж придбали авто і відправили на передову.

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний своєю статтею в журналі The Economist апелював до американської еліти, а вилив відро крижаної води на голови української аудиторії, яка “зачекалася перемоги”. Виявилося, що перемога України не прийде “автоматом”. Вона може взагалі не прийти. А щоб не програти, Україні потрібно терміново виправляти ситуацію, зокрема з мобілізацією. Як саме? Що відбувається на фронті? Чого чекати невдовзі?

Військовий і музикант із Чернівців Саша Буль (Олександр Буліч) - музикант, письменник та ведучий подкастів, який служить у піхоті. Він - автор хіта "Тримаєм посадку". Вже написав кілька пісень за своїми "воєнними нотатками". А після перемоги планує видати альбом "Дємбєльський".